Минулого тижня голова СБУ Іван Баканов подав у РНБО список з 32 суб’єктів (24- юрособи та 8 фізосіб), які передбачається виключити з санкційних списків України проти РФ. Список не містить будь-яких обґрунтувань або причин виключення цих суб’єктів з санкційних списків.

Як відомо, в санкційні списки входять юридичні та фізичні особи, які становлять загрозу національній безпеці і територіальній цілісності України, а також надають підтримку терористам. Цілком природно, що в силу того, що війна РФ проти України триває і Крим ніхто повертати не збирається – санкційні списки повинні розширюватися, а не скорочуватися. Проте, Іван Баканов, або не стежить за зведеннями про загиблих і поранених на фронті або ж з невідомих нам причин, свідомо допомагає РФ в її агресії проти України. Що наводить на думки про статтю 111 КК України – «Державна зрада».

Які ж юридичні особи Баканов хоче вивести з санкційних списків? Перш за все це – 9 підприємств російської групи «Парус». Представники «Паруса» в Україні стверджують, що це українська компанія, проте, це не зовсім так. Як пише Вікіпедія: «У 1990 році була заснована «Корпорація Парус», засновники її здебільшого служили в обчислювальному центрі головного штабу військово-морського флоту РФ. У 1992 році створена програма «Парус-Бухгалтерія», в 1994 році – програмний комплекс «Парус-Бюджет».

Програмний продукт «Парус» використовується в федеральних і регіональних органах влади РФ, органах місцевого самоврядування, бюджетних установах, комерційних організаціях.»

Навіщо Україні дозволяти працювати на своїй території ГРУшній конторі і надавати доступ її програмному продукту до систем управління не тільки приватного сектора, але і держави? Інші юридичні особи, яких Баканов хоче виключити зі списку – також відносяться до представників  IT -технологій, що мають тісні зв’язки з РФ.

Серед фізичних осіб є російські айтішники як наприклад Сергій Токарєв, є російські бізнесмени з інших сфер, як наприклад, громадянин РФ Карен Григорян, власник підприємства «Корона 2000». «Корона-2000» і пов’язані підприємства реалізовують кремнійоорганічні емалі, лаки, епоксидні смоли, у т.ч. для потреб атомної енергетики. Дивно було б допускати до стратегічних галузей української промисловості російські підприємства. Особливо під час війни. Але Іван Баканов вважає інакше.

Також в списку купа оффшорок з Панами, Белізу та інших цікавих країн. Не досліджували поки, офшорки належать до сфери російських інтересів в Україні або це особистий «шкурняк» Баканова. Але є в списку Баканова і відверті шахраї. Наприклад, пропонується зняти санкції з якогось Федоричева Олексія Михайловича. Цікавий кадр.

Олексій Михайлович Федоричев  (3 серпня 1955, Красногорськ, СРСР) – російський підприємець, сировинний трейдер (зерно, сірка, мінеральні добрива), власник двох морських терміналів в Південному (оператор –  Трансінвестсервіс ), колишній власник футбольних клубів «Динамо» (Москва) і «Ростов».

Проживає в Монако, володіє паспортами Угорщини і Уругваю. У 2006 році журналом Forbes включався в  список найбагатших бізнесменів Росії  на 100-му місці зі статком $ 450 млн.

Серед активів, підконтрольних Федоричеву, станом на середину 2000-х років, крім терміналів в Південному, вказувалися Усть-Донецький річковий порт, «Астраханьгазпром», Придніпровський завод міндобрив, перевалочні термінали в Керченській протоці, флот з понад 50 морських і річкових суден з вантажообігом близько 4,5 млн тонн сірки, 2,3 млн тонн добрив і 1,7 млн тонн зерна за 2004 рік.

Біографія

На початку 1970-х років грав в хокей з м’ячем за команду «Зоркий». У 1973 році, будучи службовцям спортивної роти дивізії імені Дзержинського, отримав запрошення в дублюючий склад московського футбольного клубу «Динамо», потім грав за криворізький футбольний клуб «Кривбас».

У 1987 році виїхав з СРСР. Займався торгівлею залізничними шпалами, пізніше зайнявся торгівлею міндобривами, обслуговував зовнішньоекономічні операції «Уралкалія». У грудні 1994 в Монако зареєстрував компанію Fedcom, що спеціалізувалася на експорті сірки і добрив з країн колишнього СРСР. В середині 1990-х підприємцю вдалося реалізувати на міжнародних ринках сірку з затоварених «Астраханьгазпрома». Fedcom з другої половини 1990-х років спонсорувала футбольні клуби півдня Франції. Активна спонсорська діяльність і зв’язки зі Східною Європою викликали підозри у французьких правоохоронців, однак, крім підроблених паспортів у одного із співробітників фірми, ніяких кримінальних елементів в діяльності виявлено не було; проте, коли Федоричев в 2002 році запропонував за €100 млн придбати контрольний пакет футбольного клубу «Монако», князь Реньє  III  згоди не дав.

В середині 2000-х років інвестував в великий агрохолдинг в Орловській області.

З 2004 по 2007 рік структурам Федоричева належав контрольний пакет акцій клубу «Динамо» (Москва). Відразу після приходу в команду, Федоричев став вкладати в неї гроші: в сезоні-2005 сума інвестицій склала близько $ 100 млн, завдяки чому клуб купив або орендував португальців  Маніше ,  Коштінью ,  Нуну ,  Нуну Фрешо ,  Жорже Рібейру ,  Сісеру ,  Луїша Лоурейру ,  Алмамі Морейру ,  Данні , бразильців  Тіагу Сілву ,  Дерлея ,  Жеана ,  Жорже Луїса , грека  Юркаса Сейтарідіса , перуанці Андреса Мендоси  і запросив бразильського тренера  Іво Вортманна . Було також заплановано будівництво нового стадіону та реконструкція бази в Новогорську. Однак, вже через два роки після придбання «Динамо», підприємець втратив до нього інтерес. Планувалося придбати землю в Петровському парку, яка належала клубу, проте зробити цього не вдалося. У команди утворилися багатомільйонні борги і Федоричев продав клуб.

Одружений на  Уляні Цейтліної  – фотомоделі, яка знімалася для російського видання  Playboy  в 1990-і роки.

Ось так. Саме такі люди України зараз потрібні. Цікаво, він особисто Баканову платив або комусь із наших «олігархів»?

Пропонується також зняти санкції з громадянки Італії Алессандри Муссоліні, засновниці партії «Соціальна ініціатива». Ця тітка була «спостерігачем» на так званих виборах в так званих «ЛНР-ДНР». Ефектна старенька, внучка Беніто Муссоліні, губи великі, мозок відсутній. Підтримала РФ в окупації частини території України. З якого дива знімати санкції з цієї дурепи? Або це теж «лічняк» Баканова, але еротичний? У цих хлопців це зараз модно. Пам’ятається, брат Єрмака теж комусь посаду хотів продати за миньет.

Жарти – жартами, але діяльність Івана Баканова на посаді Голови СБУ все більше нагадує діяльність агента впливу ворожої країни – РФ.

З СБУ методично виганяють ветеранів війни проти російської агресії.

При Баканові СБУ цілеспрямовано перетворюється в «комерційну спецслужбу», яку цікавить виключно контрабанда і обнал.

Для імітації бурхливої ​​діяльності йде боротьба з контрафактним алкоголем і борделями. І навіть розпіарене справу «російського диверсанта» генерала Шаманова все більше нагадує розробку ФСБ, спрямовану на підтримку свого куди більш цінного агента, піднявшись на посаду цілого голову СБУ. І все частіше в зв’язку з цим пригадується інформація про дивний вояж Баканова відразу ж після призначення його першим заступником голови СБУ в Арабські Емірати. де, по неподвержденній інформації і сталася вербування Баканова чи то особисто Бортниковим, то чи Патрушевим.

Подивимося, чи піде Володимир Зеленський на таке несвоєчасне «пом’якшення санкцій». Але діяльність Івана Баканова вже явно має ознаки державної зради.

Сергій Ніконов, «ОРД»

P.S. Подаруночок від Баканова і ДКІБА у вигляді ddos-атаки отримали. Дорого вийшло? Штук 10-20? Краще б на премії співробітникам витратили, дебіли

 

Leave a Reply