Ось вже два тижні, як українські користувачі Інтернету відкрили для себе новий прикольний проект FaceApp. Десятки тисяч постів з прикольними фотографіями, купа фотожаб – що ще робити в спекотне літо посеред відпусток? Суворі українські айті-експерти та медіаграмотні журналісти почали писати про небезпеку використання дивного додатка, який отримує ваші данні в обмін на доволі простий механізм «старіння» обличчя на фотографії.
Виявилось, що цей додаток писала якась російська компанія. Про них навіть почала писати західна преса – туди ця «розвага» теж дійшла, ми цьому теж допомогли. Якщо в минулому році європейський користувач Інтернету радів прийняттю нових правил поводження з персональними данними, то вже через рік безголово віддавав свої данні заради можливості зробити черговий прикольний мем.
Але показово, що популярність проекту поступово розгорталась з Рунету на умовний Уанет, а потім вийшла і на світові ринки. Нажаль, українська частина Інтернет-аудиторії допомагає робити російські проекти популярними.
Якщо на початку україно-російської війни ще було популярно вишуковувати російські продукти на полицях українських магазинів та розганяти «зраду», то з роками з цим продовжують боротись хіба відчайдушні націоналісти. Так чи інакше, але «Московський сир» лишився на полицях українських магазинів (наче важко було просто змінити назву?), а російські товари все одно можна зустріти в українських магазинах.
Читайте також:
Якщо повернутись до Інтернету, то для росіян українські користувачі завжди були логічним внутрішнім ринком для їх продуктів. До 140 млн бурятів та мешканців Пєнзи можна було сміливо додавати 40+ млн українського ринку – таким чином ринок розповсюдження будь-якого російського продукту зростав на 30-40% завдяки українцям, які залишаються в російському інформаційному полі. Набагато легше збудувати великий IT-проект, якщо знаєш, що твій внутрішній ринок гармонічно розповсюджується на Україну, Білорусь чи Вірменію. Всі ці «касперські & 1С» хитро посміхають з показової російськомовності частини українських громадян.
Російські виробники FaceApp тепер можуть записати собі до портфоліо модерновий проект, який, як-то кажуть, «взірвав інтернет». Десь, в аутсорсинговому офісному зашморку, сумує черговий український айтішнік, який так і не вийшов зі своїм продуктом на світові ринки.
Загалом, у кожного з нас є максимум 24 години на добу. Чим більше свого часу в ЗМІ чи роботі ми віддаємо російським проектам, тим менше часу залишається для якісних іноземних проектів чи власних розробок. Так, краще читати Süddeutsche Zeitung чи Die Welt в оригіналі, ніж слухати коментарі російських лібералів про європейську політику. Головний ворог «Сватів» – серіал «Чорнобиль», «Гра престолів» чи просто National Geographic. Головний ворог Варламова чи Артемія Лєбєдєва – якийсь популярний англомовний блогер, якого ви так і не прочитали.
Наші ЗМІ не цураються прислуховуватись до кожного коментаря про Україну в російських ЗМІ. Навіть новини про події закордоном українським новинарям часто легше спершу прочитати з якогось московського «еха», «мєдузи» чи «дождя». Ми практично нічого не знаємо і не читаємо про новини з Польщі, Словакіїї чи Македонії. Ви колись взагалі читали новину про Братиславу? Хто у них там мер? Чим живе опозиція? Щоб умовне сусіднє для нас Кошице чи Люблін потрапило в новини, туди повинен впасти метеорит. Або два. Проте, ви завжди зможете прочитати в українських ЗМІ про якесь ДТП під Саратовим, пожежу в Єкатерінбурзі чи утиски опозиції у Казані.
До цього додається купа російських селебрітіс та ньюсмейкерів, коментарі яких залюбки ставлять українські ЗМІ: «ксєнія собчак отмєтіла…», «малахов різко розкритикував…», «артемій троїцький пояснив…» та інше.
Українська влада спромоглась заборонити Яндекс, Однокласнікі та Вконтакті, але українські користувачі залюбки пересіли на новий інформаційний ресурс – «Телеграм», в якому журналісти підписуються на черговий анонімний канал для злиття інформації. Скандали, інтрігі, расслєдованія – аби тільки не злазили з російської інформаційної голки.
Facepalm
Замість повного ігнору російських продуктів, ми знову мовчки почали популяризувати черговий російський інформаційний проект. До речі, в розвиненому світі ніхто «Телеграм»-ом не користується, але його масово використовують на теренах СНД. Facepalm.
В Ютубі українці залюбки слухають «поміркованого» вДудя – ви ж точно дивились його останнє відео? А новий кліп матюкливого «Лєнінграда»? Або буремний російський реп та надія на молоде покоління росіян, що начебто почнуть якось інакше ставитись до українців після Путіна?
В цій ситуації особливо не дивує засилля російської мови в Україні. Іноді навіть викликає подив, звідки взагалі в Україні стільки українського, адже ми й досі знаходимось в російському інформаційному просторі. Не російськомовному просторі, а в російському. Давайте будемо казати відверто – всі російські нарративи доносяться до нас російською мовою.
В той же час ми нічого не знаємо про польську, словацьку чи румунську політику, хоча це наші сусіди. Проте ми точно прочитаємо про російську опозицію чи якісь призначення Путіна. В крайньому випадку ми запостимо щось прикольне від Варламова, заміряємо довжину Дудя та зістаримо обличчя Путіна у FaceApp.
Але потім не треба дивуватись, чому частина українців, навіть попре безвіз, ще й досі дивляться в бік Росії. А ще частина українців ще й досі не побачили російські танки на Донбасі – не хоче бачити, бо це заважає існуванню внутрішнього УРСР. Навіть на 5-й рік війни ми продовжуємо доводити навіть своїм громадянам про російське військове втручення на Донбасі, що вже казати про іноземців.
Частина українських громадян роками ретранслює россійські нарративи про Парубія-Порошенка, який здав Крим, про війну, на якій хтось заробляє, про поганих бояр (Путін) та гарних рядових росіян.
Насправді, в Україні окрім реального фронту, де стріляють, є ще й інформаційний фронт, на якому вже давно не стріляють. Там можна побачити купу російських продуктів та проектів – від коментарів з «Дождя» до інсайдів з «Телеграм»-а. Facepalm.
Антон Павлушко спеціально для InformNapalm та IN SIGHT